6 запитань, які допоможуть написати кращу статтю

Окрім очевидних «хто?», «що?», «де?», «коли?», «чому?» і «як?».

Якщо у вас є десять вільних хвилин перед написанням матеріалу, пише Том Хуань із Poynter.org, задайте собі кілька запитань — запитання бадьорять розум і роблять розповідь глибшою та цікавішою. Отже:

 

1.  Як би ви розповіли цю історію своєму другу? Відповідь на це питання міститиме найголовніше і найяскравіше за темою у «людському» викладенні. Окрім цього, тут можна уявити реакцію друга і подумати про те, чи слухатиме він вас, чи буде йому цікава тема і що саме в ній викличе найбільший інтерес.  Занотовуючи розповідь другу, ви відійдете від звичного сленгу і штампів журналістики та привнесете в матеріал живий струмінь розмовної мови.

 

2. Який попередній робочий заголовок можна було б дати тексту? 5-6 слів без образних фігур, які стануть відповіддю на це запитання, і є ідея, фокус статті, те головне, на чому ви загострите увагу в основній частині.

 

3.  Що вас здивувало під час підготовки матеріалу? Замислитися над цим — означає відійти від автоматизму, який з’являється у більшості журналістів, що багато пишуть. Подумайте, які люди здалися вам незвичайними?  Яке висловлювання стало сюрпризом? Чого з подій ви не передбачали? Які цікаві деталі ви відмітили, які історії почули і як ними можна проілюструвати основну думку статті?

 

4.  Які питання залишилися без відповіді? Журналіст завжди прагне отримати максимум інформації, але події, особливо якщо це гарячі новини, залишають багато наразі невідомого. Знайдіть ці діри, не лінуйтеся і не оминайте їх, проясніть те, що, читач захоче прояснити для себе. Якщо зараз такі дані отримати неможливо, накидайте план наступного матеріалу на цю тему.

 

5. Що свіжого ви можете привнести у свою статтю, аби вона відрізнялася від статей конкурентів? Це може бути оригінальне фото, незвичний жанр, ексклюзивний коментар тощо. Не задовольняйтеся типовим стандартним матеріалом, при підготовці кожного шукайте нове і несподіване.

 

6. Який урок читач винесе з вашої статті? Найкращі зразки журналістики не лише інформують, але і входять в резонанс із думками читача, апелюють до загальних проблем і загальнолюдських цінностей. Самого сухого інформування у морі даних цифрової епохи недостатньо — споживачі шукають контексту,  інтерпретацій та висновків. 

Джерело: Медіаграмотність

Тим, хто живий. В ім'я тих, хто житиме вічно

Мирослава Гонгадзе, для УП _ Субота, 21 травня 2011, 14:02

Сьогодні Ґії виповнюється 42 роки.
"Многая літа" співаємо ми іменинникам. А що співати тим, хто живе навіть після смерті? Гія на цьому світі прожив за людськими стандартами дуже мало - лише 31 рік, але те, що його дух продовжує жити, ми відчуваємо на собі уже понад десять років.
Він мав свою місію на цій землі. Він намагався нести правду і виборювати справедливість. Він волів бачити вільною Україну. Вільною від брехні, зухвальства чиновників та свавілля правоохоронців. Країну, де діє верховенство права і поважаються права кожного окремого маленького українця.
І сьогодні, я переконана, поки він не завершить свою місію, а винні у його смерті не будуть покарані - він нас не покине.
На цьому світі він жив яскраво. Ті, хто знали його особисто, пам’ятають, як він умів запалювати своїми ідеями і вести за собою. Все, що він робив, було повне любові і сенсу, сенсу який інколи розумів лише він один.
Мені інколи здається, що ще за життя він навіть розумів сенс своєї смерті. Нам цей сенс відкривається по крихітці усі ці понад десять років. Скільки разів за ці роки у безвиході опускались руки, але якимось дивним чином відбувався черговий поштовх, який додавав віри, наснаги і сподівання на можливу справедливість.
Його свободолюбивий дух і воля до правди переселилась у кожного з нас. У 2004 нам вдалось витиснути остогидлий і злочинний режим президента Кучми, і ми сподівались, що боротьба завершилась.
Але наше бажання притягти скорумпованих лідерів до відповідальності за попередні злочини було здане на поталу політичної доцільності.
Поки громадянські активісти стояли на морозному Майдані за високі ідеали, політики були готові пожертвувати цими ідеалами задля досягнення влади і особистого збагачення.
Обіцянку правосуддя, яка стала мантрою Помаранчевої революції, згодом забули. А цинізм, зневіра та апатія, яка з’явилась у нас у результаті цього, привела до влади нових старих лідерів.
Сьогодні Георгій Гонгадзе названий героєм України, його ім’я носять школи та вулиці, у центрі Києва височіє пам’ятник, але не зроблено головного, чого він і ми всі так прагнули і прагнемо - не збудована вільна і справедлива держава для людей.
Чиновники вже нової влади на різних міжнародних форумах проголошують, що в Україні діє принцип верховенства права, немає політичних переслідувань та вибіркового правосуддя.
Чому ж тоді у той час, коли звинувачений у перевищенні службових повноважень, які привели до вбивства Ґеоргія Ґонгадзе, Леонід Кучма відпочиває і покращує своє здоров’я у Криму,  звинувачений за тією ж статтею Юрій Луценко втрачає своє здоров’я у в’язниці?
Дух Георгія сьогодні живе і вказує, що наша боротьба ще далека від завершення. Сьогодні ми мусимо відстоювати свої ідеали з новою силою. Ми можемо не виграти усі битви чи досягти усіх цілей. Але, як нагадував нам Махатма Ганді, вже наша відданість і наші зусилля є нашою перемогою.

Джерело: Українська правда

ООН намагається врятувати угорські ЗМІ від штрафів за «несбалансованість»

джерело ілюстрації: 

france24.com

Рада ООН з прав людини стурбована змінами в медіазаконодавстві Угорщини і вимагає внесення поправок, перш ніж положення про стягнення штрафів набере чинності 1 липня.

Рада ООН з прав людини надіслала керівнику Міністерства із соціального залучення Угорщини Золтану Балогу листа з вимогою роз’яснити деякі моменти в новому законі про ЗМІ.

Зокрема, представник США в ООН Джон Маріц піддав критиці Будапешт за «відхід від традицій мультипартійності у призначенні чиновників регуляторного органу у сфері медіа, що може обмежити свободу слова в країні» (наразі більшість складу регулятора – члени і ставленики партії влади Фідеш).

Заступник представника Великобританії в ООН Філіп Тісо рекомендував внести додаткові зміни до реформованого закону, який вступив у силу 1 січня 2011, з метою убезпечити незалежність медіа. Це, за його словами, потрібно зробити до 1 липня – адже тоді починає діяти норма про стягнення штрафів із тих медіа, публікації в яких регуляторний орган визнає «незбалансованими». Нове законодавство не деталізує критерії балансу, тому численні міжнародні організації, медійники та правозахисники вимагають скасування норми як такої, що дає простір для зловживань з боку державних чиновників.

Угорщина вже вносила поправки до реформованого закону після того, як Європарламент визнав, що документ не відповідає Хартії про основні права та Директиві ЄС про аудіовізуальні сервіси. Зокрема, пункт про «незбалансованість» не поширювався на медіа-на-вимогу, подовжувалися терміни реєстрації видань тощо. На переконання міжнародної спільноти, цих міноритарних поправок недостатньо, аби гарантувати свободу преси в країні.

Джерело: Медіаграмотність