Сьогодні – п’ята річниця з дня вбивства головної критикеси Кремля Редагувати

Джерело: День

«Витіснення» - термін, яким дуже вправно маніпулюють психоаналітики, намагаючись нам пояснити, чому ми не бажаємо про щось думати. Дітям не думати про «вову», такого страшного, особливо уночі, допомагає ковдра, особливо якщо накритися з головою. А не думати про страхи реального життя – тут уже «витіснялок» життя підкине більш ніж достатньо.

П’ять років тому була убита Ганна Політковська. Сьогодні вважається, що її убивство розкрито «в основному» - принаймні, слідство називає виконавця та співорганізатора, а також спільників. Незрозуміло – хто був замовником, але є така думка, що замовника не було. Але про слідство трохи згодом. Спочатку – про те, що вклалося у ці п’ять років.

«Вбивство такої людини, жорстоке вбивство жінки, матері завдає Росії і діючій владі не тільки РФ, а й Чеченської республіки, набагато більшої шкоди, ніж її публікації», – заявив Путін.

Якщо вам потрібен замовник, то 7 жовтня – день народження Володимира Путіна. Схема дуже проста і зрозуміла. Для порівняння: Джон Фітцджеральд Кеннеді був убитий 22-го листопада 1963-го року. Цього дня народився… так, поглянули до Вікіпедії: отже, 22-го листопада 1890-го року народився Шарль де Голль. У 63-му році він був президентом Франції. Дружина Кеннеді – Жаклін – генерала не любила. У генерала була дуже ефективна служба ліквідації усіх небажаних осіб…Ну і ось вам «ланцюжок».

У фіналі п’ятирічного розслідування Путін уже випав з поля зору «народного слідства», а його прізвище згадується лише за інерцією невитісненого мислення. І саме тоді, коли суспільство втомилося від Політковської, коли істерії не стало, слідство якраз і просунулося якнайдалі.

Прямим виконавцем убивства вважається Рустам Махмудов, чеченець. Суто кримінальні подробиці широковідомі, відтак, опускаємо – «витісняємо», так скажемо. Інша справа – чому чеченці? Річ у тому, що убивство Ганни Політковської можна розкрити лише, зрозумівши метод її дії. Вона критикувала владу – і дуже широко критикувала. З пристрастю, і навіть, іноді екзальтовано. Проте, будь-яка влада лише тоді чогось варта, коли вміє перечекати «перший напад бурі».

За ці п’ять років зусиллям неліберальних журналістів практично усі «напади» Політковської на владу були нівельовані: зокрема, було доведено, що вона у багатьох випадках або перебільшувала, або пересмикувала. Це, між іншим, зауважили і багато західних публіцистів, тому-то пафос попередніх звинувачень на адресу «Путіна і команди» уже якось зник, так що переходимо до слідчої прагматики.

Дмитро Муратов, головний редактор «Нової газети», із слідством погодився: і у випадку Махмудова, і у випадку Дмитра Павлюченкова, полковника міліції, названого «співорганізатором». До речі, зі слідством згодна і родина Політковської: її син Ілля. Екс-чоловік Політковський від справи ухиляється – у нього надто важкі спогади про спільне життя, так що принцип «витіснення» тут спрацьовує на повну силу.

З тих, хто ще проходить у справі, називають чеченця Лома-Алі Гайтукаєва – він уже сидить, хоча і за інший злочин, і Сергія Хаджикурбанова. І тут ви виходимо на найголовніше: а хто ж замовник?

Правозахисники не бояться називати імена – для них уже п’ять років усе зрозуміло, а ось Слідчий комітет усе натякає – на «іноземного замовника». Якщо вважати правильною версією про «ланцюжок» посередників, то проблема лише у довжині цього ланцюжка.

Повернувшись до убивства Джона Кеннеді, то навіть офіційна версія – про убивцю-одинака Лі Харві Освальда – не виключає певної участі посередників. А у даному разі сам натяк на «зарубіж» одразу переадресовує до кого? Правильно – до Бориса Абрамовича Березовського – лондонського сидільця, якому загрожує арешт у разі появи не лише на території Росії, а й практично усіх країн СНД, Закавказзя, Прибалтики, Шенгенської зони, Бразилії і Швейцарії. І який якось неприємно зв’язаний зі смертю Олександра Литвиненка – там теж начебто Путіна намагалися звинуватити, але вчасно схаменулися.

Між іншим, цікавий випадок «витіснення» зараз спостерігається у російській ліберальній думці: щойно з’явився реальний прогрес у слідстві, усі якось забули про збіг «по даті»: убивство критикесси Кремля у день народження Путіна. Тепер кажуть – дати, гороскопи, вибори – нині це уже не видається надто важливим. Один з правозахисників навіть спростовує усі попередні версії, сказав – а хто міг знати графік пересувань Політковської заздалегідь?

Але такі люди могли бути! Путін – можливо, не знав. Але в її оточенні такі люди точно були…